Новини

Сівба озимих зернових у пізні строки: ризики для майбутнього врожаю та зменшення їх негативного впливу

Традиційно в умовах Хмельницької області основу посівів озимих зернових складає пшениця озима. Разом з тим вирощуються жито, ячмінь і тритикале. Формування високопродуктивних посівів озимих зернових значною мірою залежить від строків їх сівби. Залежно від терміну сівби рослини потрапляють у різні агрометеорологічні умови, по-різному ростуть і розвиваються, набувають різну стійкість до низьких і високих температур, хвороб і шкідників. Вони справляють також великий вплив на формування усіх елементів продуктивності, урожай і якість зерна. Чим пізніше проводиться сівба озимих зернових, тим довше рослини сходять, менше днів восени ростуть і кущаться, а також формують меншу наземну масу та кількість пагонів.

В умовах Хмельницької області оптимальні строки сівби пшениці озимої, жита та тритикале озимого є 15–25 вересня, допустимі – 25–30 вересня, для ячменю озимого – відповідно 20–30 вересня та 5 жовтня.

Наразі ми маємо ситуацію, коли, внаслідок несприятливих погодних умов, значні посівні площі, відведені під посів озимих зернових, залишаються незасіяними. За таких умов, насамперед варто пам’ятати, що чим пізніше проводиться сівба озимих зернових, тим довше рослини сходять, менше триває осіння вегетація і проходить вона в умовах короткого дня та понижених температур. Рослини часто не встигають розкущитися, мають слабо розвинену кореневу систему та вегетативну масу, низьку зимостійкість. Кущіння та формування кореневої системи проходять, переважно, весною в умовах довгого дня та за високих температур, що гальмує ці процеси. Як наслідок – рослини пізніх строків сівби мають недостатньо розвинену кореневу систему, яка зазвичай розміщується у верхніх шарах ґрунту та не може використовувати вологу з глибоких шарів, внаслідок чого рослини гірше забезпечуються вологою й дуже вразливі до посухи. Все це призводить до формування малої кількості продуктивних стебел і низької маси 1000 зерен.  

Як запобігти можливому недобору майбутньому врожаю внаслідок запізнення із сівбою.  Насамперед, при пізніх строках сівби необхідно:

– сіяти сорти озимих зернових, які слабо реагують на скорочення тривалості дня, восени інтенсивно розвиваються, мають добрі компенсаційні властивості, скоростиглі;

– норму висіву збільшувати, зокрема пшениці озимої на 1 млн. схожих насінин на 1 га, порівняно з рекомендованою в оптимальні строки сівби;

– використовувати протруйники насіння, котрі мають рістстимулюючі властивості;

– глибина загортання насіння має бути 3–4 см;

– обов’язковим є використання при сівбі мінеральних добрив, зокрема азотних.

Варто зауважити що значний вплив на ріст і розвиток рослин озимих зернових в осінній період та формування майбутнього врожаю матиме й дата припинення осінньої вегетації. Наявними методами визначити дату припинення вегетації практично неможливо. Спостереження показують, що в роки з посушливою осінню вегетація озимих припиняється частіше рано або в середні строки, а за вологої – зазвичай пізніше. Бувають відхилення від цієї закономірності: 2–3 роки з 10. За найсприятливіших умов осіння вегетація за пізніх строків сівби в цьому році може тривати не більше 30–40 діб.

Рекомендації підготували: наукові співробітники Хмельницької ДСГДС ІКСГП НААН: Ж. А. Молдован, В. Г. Молдован, Д. П. Кирилюк

Відео