Кукурудза є азотофільною культурою, тому потребує значної кількості азоту для ефективного росту. Це найважливіший будівельний матеріал рослин, який збільшує зелену (вегетативну) масу рослин і, як наслідок, врожайність. Споживання рослинами кукурудзи азоту триває до воскової стиглості, з максимальною потребою у період від викидання волоті до цвітіння.
На думку багатьох дослідників, підживлення рослин кукурудзи азотом є ефективним прийомом у підвищенні її врожаю, адже за недостатнього внесення добрив під основний обробіток ґрунту, а також у роки з холодною весною кукурудза добре реагує на такі підживлення.
Доцільно проводити декілька підживлень. Перше – одразу після формування густоти рослин у фазі 3–5 листків. У цей час починають закладатися бруньки майбутніх качанів, тому додаткове підживлення рослин дає добрий ефект. Наступні – через 6–8 днів. Внесення азоту у декілька прийомів оптимізує живлення рослин і знижує непродуктивні його втрати, забезпечує зростання показників індивідуальної продуктивності рослин кукурудзи та урожайності зерна.
Серед азотних добрив найкращим для позакореневого підживлення є карбамід (сечовина) — він не спричиняє значних опіків, за його застосування металеві деталі обприскувачів не зазнають корозії. Оскільки вміст азоту високий і легко перетворюється в аміак в ґрунті, сечовина є одним з найбільш концентрованих азотистих добрив. Карбамід повільно, безперервно й рівномірно вивільняє азот, що дає змогу забезпечити рослину азотом на всіх етапах розвитку, включно з пізніми, що впливає на якість зерна.
Перевагою є й те, що недисоційовані (органічні) молекули карбаміду проникають до клітин рослин у 10–20 разів швидше, ніж катіони й аніони мінеральних солей. Також сечовина, як органічна речовина, швидше за неорганічні азотні солі вступає у тканинах у взаємодію з іншими речовинами — рослина їх інтенсивно використовує в біохімічних процесах. Процес засвоєння сечовини рослинами, на відміну від катіонів й аніонів, проходить у клітинах рослин тільки дві стадії: 1) сечовина → аргінін → 2) речовина клітини.
Кукурудза добре реагує на листкове підживлення 6%-им розчином карбаміду – (6 кг карбаміду на 100 л води). Обприскують посіви зранку або ввечері, коли температура повітря є невисокою. Найкраще підживити рослини від фази 6–7 листків впродовж трьох тижнів 1–3 рази через 6–8 днів. Одночасно вносяться мікроелементи та водорозчинний сірчанокислий магній (MgSO4 5%-ої концентрації).
Разом з тим варто зауважити, що високоефективна дія азоту на збільшення врожайності кукурудзи зокрема неможлива без достатнього забезпечення рослин сіркою. Особливо великий дефіцит сірки виникає на тих полях, де попередником був ріпак озимий, який значно зменшує вміст сірки в ґрунті, а тому співвідношення сірки до азоту має становити 1 : 10. За нестачі сірки гальмується ріст рослин кукурудзи, знижується ефективність внесення азотних добрив. Качани можуть гірше виповнюватися зерном (спостерігається череззерниця), листки стають світлозеленими або жовтуватими внаслідок розпаду хлорофілу.
Дослідженнями, проведеними Хмельницькою ДСГДС ІКСГП НААН,встановлено, що позакореневе підживлення карбамідом сприяє збільшенню кількості продуктивних качанів, ваги зерна з 1 качана та урожайності зерна, а додавання сірки до карбаміду – підвищує ефективність цього агрозаходу.
Однак, карбамід має й свої вади. Так, процес його розчинення у воді є ендотермічною реакцією, що супроводжується зниженням температури розчину. Наприклад, розчинення 20 кг сечовини в 100 л води знижує температуру розчину на 9 °С. Таке охолодження може стати причиною термічного стресу в рослин, адже температура робочого розчину не має бути нижчою від температури повітря більше ніж на 10–12 °С.
Саме тому, у посівах кукурудзи, під час проведення позакореневого підживлення до фази розвитку 10–12 листків, концентрація водного розчину карбаміду не має перевищувати 8%. За вищих концентрацій на поверхні листків виникатимуть опіки. У пізніших фазах розвитку, коли листки грубішають, вони вже здатні витримувати навіть 20%-ву концентрацію карбаміду.
За умови високого дефіциту азоту в листках і потреби збільшення концентрації водного розчину карбаміду необхідно до його складу додати ще один компонент — сульфат магнію з розрахунку 3 кг MgSO4 на кожні 100 л розчину. Внесення одночасно з карбамідом сірчанокислого магнію зменшує небезпеку виникнення опіків і забезпечує ефективніше використання азоту, бо магній входить до складу хлорофілу, а сірка — до сірковмісних амінокислот.
Слід також зазначити, що до визначення концентрації робочого розчину потрібно підходити творчо. Так, якщо опадів мало, погода сонячна, вологість повітря низька, концентрації розчинів треба зменшувати. Важливим є те, що підживлення карбамідом можна поєднувати практично з усіма обприскуваннями фунгіцидами, інсектицидами та страховими гербіцидами, якщо немає особливих застережень щодо сумісності з цими пестицидами.
Однак, варто пам’ятати, що за позакореневого підживлення незаперечні переваги має дрібнокраплинне нанесення рідини на поверхню листка, оскільки великі краплини звисають, стікають, а після висихання утворюють кристали солей, які можуть призвести до омертвіння тканин листка.
Рекомендації підготували наукові співробітники Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції ІКСГП НААН.